Гарний це звичай у більші свята складати собі взаємно щирі бажання всього найкращого. А що треба зберігати добрі звичаї, бо тільки так доходиться до доброї і тривкої традиції, якої значіння і ваги ніколи не можна досить високо оцінювати, і я усім друзям і знайомим пересилаю найщиріші бажання з Христовим Різдвом і Новим Роком 1944.
При цій нагоді можна хоч би і вперед подякувати Приятелям за їх святочні бажання. Такий взаємний привіт міг би бути пустою формальністью, якою напр. буває і поздоровлення, коли люди стрічаються на вулиці. Але і ці поздоровлення і святочні бажання можуть не бути тільки формальністю, а щирим висловом і прихильности, і зичливості, і правдивої пошани. Я бажав би, щоб мій святочний привіт був таким виявом правдивих почувань і щирого розположення душі. Таке щире розположення душі дає передусім напрям цілого її християнського життя. Напрямом християнського життя є воля по-християнськи Всевишньому віддавати честь і службу, а всім ближнім віддавати християнську любов і честь, прихильність і зичливість таку, яка кому належиться. Мудрий той закон християнського життя, щасливий, хто за правилами того закона надає усім, хоч би малозначним діям життя християнський напрям до Бога. Тим святочні бажання замінюються в молитву і прохання Всевишнього Бога про і благословенство для всіх тих, до кого вони звернені.
Прийміть же, Дорогі Браття, Священики і Світські, Знайомі і Незнайомі, прийміть ці мої святочні молитви за Вас, прийміть на коляду щире бажання найбільшого добра на цьому світі, того добра, що його смерть не відбирає, Божої благодати і Божого благословенства. Нехай Христос, Син живого Бога, що прийшов на цей світ спасти людей, нехай завжди вважає Вас за своїх, нехай особливішим способом в ці Різдвяні свята і в цьому Новому Році дасть нам усім так бажаний справедливий мир і можність широкої, успішної праці для Батьківщини.
† Андрей Шептицький, митрополит у Львові,1 січня 1944 року
